Joomla Blog Template

Закликаю 23 серпня – в останній робочий день до 20-ї річниці Незалежності України – одягти вишиванки. 

Вишиванковий флешмоб сприятиме зростанню патріотизму серед українців. Одягнути вишиванку на це свято має кожен українець. 

Значення народних традицій особливо зростає у кризові часи. Відхід від традицій і втрата історичної національної пам’яті відкриває дорогу до різного роду маніпуляцій свідомістю громадян нашої країни. Звернення до традицій народу є природним механізмом самозахисту і самозбереження кожного українця. 

Саме традиції об’єднують особистостей у суспільство, а не у простий натовп. 

Акція відбувається вже третій рік поспіль. Минулого року до цього флешмобу приєдналися тисячі людей. 

Прошу підтримати флешмоб і розповсюдити цю інформацію всіма можливими для Вас способами.

Обговоримо сім фаз маніпулювання, проти якого бореться наша Громадянська ініціатива «МАНІПУЛЯЦІЯМ – НІ!».

Процес маніпулювання має такі послідовні фази:

1) пробудження інтересу в потенційного об'єкта маніпулювання до дій, слів маніпулятора;

2) входження маніпулятора в довіру до об’єкта маніпулятивної дії;

3) зацікавлення інтригою, наприклад, можливістю виграти, дізнатися, отримати певну інформацію;

4) відволікаючий маневр, зокрема, переведення уваги об'єкта маніпулювання на другорядну деталь, повідомлення сенсаційної новини, яка не стосується справи;

5) підміна або приховування слів, предметів, дій;

6) констатація сфабрикованого результату;

7) приховане або відкрите спонукання об'єкта маніпулювання до необхідних маніпуляторові дій, слів, поведінки, вчинків (Бойко О. Д. Політичне маніпулювання: навч. посіб. – К.: Академвидав, 2010. – 432 с.).

І не забувайте: ви володієте владою, якщо інші думають, що ви володієте владою (Віч Фаулер).

Сьогодні обговоримо функції маніпулятивних технологій, проти яких бореться наша Громадянська ініціатива «МАНІПУЛЯЦІЯМ – НІ!».

Маніпулятивні технології виконують декілька функцій:

- інформаційна функція: отримання, інтерпретація, коментування та розповсюдження відомостей про найважливіші для громадян і органів влади події;

- функція посилення впливу: стимулювання зміни мотивів та установок партнера по спілкуванню з метою трансформації його поведінки та дій;

- функція встановлення контролю над свідомістю: фіксація у суспільній свідомості необхідних стереотипів, іміджі, міфів, які в потрібний момент включають дію механізмів психічного автоматизму;

- функція регулювання: спрямування поведінки та дій об’єкта політичного маніпулювання у потрібному для маніпулятора напрямі, відволікання від достовірної інформації і переорієнтація на сприйняття сфальсифікованої інформації;

- провокативна функція: інспірування у потрібний момент конфлікту з партнером по політичному спілкуванню або у таборі опонентів;

- функція маскування: приховування справжніх намірів шляхом замовчування та перекручування достовірної інформації, яка необхідна партнерові по політичному спілкуванню для прийняття правильних рішень;

- захисна функція: використання маніпулятивних засобів та дій під час фронтальної атаки супротивника у ситуації дефіциту психологічних та інших ресурсів;

- адаптивна функція: пристосування маніпулятивної стратегії і тактики до конкретної ситуації та специфіки партнера по політичному спілкуванню;

- мобілізаційна функція: формування комплексу інформаційних, мотиваційних, емоційних спонук, які забезпечують необхідну політичному маніпуляторові дію чи бездіяльність об’єкта маніпулювання (Бойко О. Д. Політичне маніпулювання: навч. посіб. – К.: Академвидав, 2010. – 432 с.).

Отже, як казав Веслав Брудзінський: «Уявний світ приносить цілком реальні вигоди, якщо примусити жити у ньому інших».

Продовжуємо обговорювати тему маніпулятивних технологій, проти яких бореться наша Громадянська ініціатива «МАНІПУЛЯЦІЯМ – НІ!».

У науковій літературі існує декілька визначень терміна «політичне маніпулювання»: 

- частина технології влади, сутність якої полягає у програмуванні думок і устремлінь мас, їхніх настроїв і навіть психологічного стану з метою забезпечити такої їхньої поведінки, яка потрібна тим, хто володіє засобами маніпуляції (С.Кара-Мурза); 

- система засобів ідеологічного і духовно-психологічного впливу на масову свідомість з метою нав’язування певних ідей, цінностей; цілеспрямований вплив на громадську думку і політичну поведінку задля спрямування їх у потрібному напрямі (В.Воронкова);

- система психологічної дії, орієнтована на впровадження ілюзорних уявлень; махінація (А.Деркач, В.Жуков);

- дії суб’єкта, що приховано створюють умови для запланованої дії об’єкта маніпулювання (О.Савельєв);

- загальнолюдський досвід творення, збереження і реалізації тіньової влади, цілеспрямована гра на людських забобонах і упередженнях (Ю.Єрмаков); 

- комплекс психологічних, ідеологічних та організаційних дій, спрямованих на приховане коригування масової свідомості з метою стимулювання суспільної активності y потрібному маніпуляторові напрямі в боротьбі за політичну владу, її захоплення, використання, утримання (Бойко О. Д. Політичне маніпулювання: навч. посіб. – К.: Академвидав, 2010. – 432 с.).

Як бачимо, одними з ключових елементів маніпулювання є бажання маніпулятора спрямувати суспільні настрої та поведінку у потрібному напрямку, прихованість дії та цілеспрямований вплив на масову аудиторію

Отже, як казав Жан де Лабрюйєр: «Людина може піднестися лише двома шляхами – за допомогою власної спритності або завдяки чужій дурості».

Сьогодні поговоримо про основи і критерії визначення маніпуляції і маніпулятивних технологій, проти яких бореться наша Громадянська ініціатива «МАНІПУЛЯЦІЯМ – НІ!».

Російський психолог Є.Доценко пропонує декілька визначень категорії «маніпулювання»:

- психологічна дія, майстерне виконання якої зумовлює приховане збудження в іншої людини намірів, що не збігаються з її актуальними бажаннями;

- психологічна дія, під час якої майстерність маніпулятора використовується для прихованого введення у психіку адресата цілей, бажань, намірів або установок, що збігаються з тими, які має адресат у той момент;

- психологічна дія, спрямована на зміну активності іншої людини, виконана так майстерно, що вона залишається непоміченою;

- психологічна дія, спрямована на приховане стимулювання іншого до здійснення визначених маніпулятором дій;

- майстерне спонукання іншої особи до досягнення чи переслідування нав’язаної маніпулятором мети;

- психологічна дія, яку використовують для досягнення виграшу за допомогою прихованого стимулювання іншої особи до здійснення певних дій. 

Є.Доценко визначив деякі критерії, які є основою визначення маніпуляції. Серед них: ставлення до об’єктів маніпулювання як до засобів досягнення власних цілей, прагнення отримати однобічну вигоду, прихований характер як дії, так і її спрямованості, використання психологічної сили та психологічної вразливості, гра на слабкостях, спонукання, мотиваційне привнесення, формування штучних потреб і мотивів для зміни поведінки на користь ініціатора маніпулятивної дії, яка здійснюється майстерно і вправно, цілеспрямований вплив на масову аудиторію (Доценко Е. Психология манипуляции: феномены, механизмы и защита. – СПб.: Речь, 2003).

 

Одним з ключових елементів маніпулювання є бажання маніпулятора спрямувати суспільні настрої та поведінку у потрібному напрямку.

Так, ще Рузвельт казав, що у політиці доводиться робити багато такого, чого не слід робити…

Продовжуємо публікувати «гріхи» сучасних маніпулятивних технологій, проти яких бореться наша Громадянська ініціатива «МАНІПУЛЯЦІЯМ – НІ!».

Політичний вплив є одним із ключових факторів у процесі захоплення, використання та втримання влади. Сутність політичного впливу полягає у здатності політика активно стимулювати зміни мотивів та установок інших суб’єктів політики з метою зміни їхньої поведінки та дій на свою користь. 

Цей вплив можна здійснювати свідомо та цілеспрямовано через механізми переконання та навіювання, а також несвідомо, коли зміна поведінки, переконань та установок здійснюється на основі психологічних ефектів зараження та наслідування (Бойко О. Д. Політичне маніпулювання: навч. посіб. – К.: Академвидав, 2010. – 432 с.). Одним з найефективніших інструментів політичного впливу є маніпулятивні технології.

Різнопланова і неоднозначна категорія «маніпулювання» у психологічній літературі визначається як «операція руками, дія рук, зокрема демонстрація фокуса, який ґрунтується на спритності рук; махінація, обман, шахрайство; комунікативний вплив, що зумовлює актуалізацію в об’єкта впливу певних мотиваційних станів, що спонукають його до поведінки, бажаної для суб’єкта впливу».

Але тут виникає ключове може риторичне, а може й знакове та вирішальне питання: якщо брешуть людям, щоб отримати їхні гроші, - це шахрайство. Якщо брешуть людям, щоб отримати їхні голоси, - це політика?

Знову публікуємо «гріхи» сучасних маніпулятивних технологій, проти яких бореться наша Громадянська ініціатива «МАНІПУЛЯЦІЯМ – НІ!».

У 1992 році англійська інформаційна служба Бі-Бі-Сі розробила Інструкцію для редакторів інформаційних програм. Це правила про те, як треба висвітлювати результати соціологічних досліджень. Експерти Бі-Бі-Сі переконались у тому, що якими б поверховими та некоректними не були опитування громадської думки, вони є одним із найважливіших інструментів передвиборної кампанії. Інструкція покликана додати елемент скептицизму до сприйняття результатів соціологічних опитувань як редакторами і ведучими, так і глядачами та читачами.

 

Головна проблема, з якою стикнулася Бі-Бі-Сі у визначенні своєї редакторської політики щодо висвітлення результатів соціологічних опитувань, полягала в тім, що, з одного боку, якщо про ці результати повідомляє відома інформаційна агенція, така як Бі-Бі-Сі, то це додає ваги самим опитуванням, а з іншого – якщо інформагентство не повідомляє про ці результати, то тим обмежується доступ виборців до інформації, покликаної допомогти зробити свідомий вибір. Бі-Бі-Сі вирішило цю проблему шляхом запровадження критеріїв оцінки і презентації результатів соціологічних опитувань.

Інструкція для редакторів інформаційних програм складається з таких пунктів:

Продовжуємо публікацію переліку «гріхів» сучасних маніпулятивних технологій, проти яких бореться наша Громадянська ініціатива «МАНІПУЛЯЦІЯМ – НІ!».

Досвід застосування маніпулятивних технологій на українському телебаченні розпочався за радянських часів. Найбільшого поширення використання маніпуляцій і політичних технологій українське телебачення досягло у 2001 році, коли з’явилися так звані «темники» — закриті директиви керівництву українських засобів масової інформації, які містять детальні інструкції щодо того, яким чином необхідно висвітлювати в новинах політичні події в Україні. Назва «темник» походить від початкової назви цього документу: «Темы недели» (рос.). 

До серпня 2002 р. практика поширення цих директив поширилась на всі телеканали. Редактори програм та журналісти отримували ці документи у викладі керівництва. Кількість тих, хто отримував директиви, була обмеженою топ-менеджерами телеканалів і головними редакторами, від яких вимагали напрацювати відповідну редакційну політику та контролювати її виконання, що призвело до зміни всього процесу підготовки телевізійних новин. 

В інтерв’ю Human Rights Watch журналісти і редактори відзначали, що керівництво цих каналів прийняло «темники» до виконання у редакційний політиці та практиці. Директиви приходили по факсу на звичайному папері, без бланку, і не мали ні підписів ні штампів, по яких можна було б встановити джерело їхнього походження. Звинувачення в цензурі в засобах масової інформації українська влада намагалася віднести на рахунок власників та керівників ЗМІ, а також керівництва іноземних держав. Журналістів та політиків, які відрито говорили про цензуру і «темники», звинувачували в спекулятивному використанні негативної інформації, або ж політичному та фінансовому опортунізмі.

Шановні друзі! Сьогодні ми відновлюємо публікацію переліку «гріхів» сучасних маніпулятивних технологій, проти яких бореться наша Громадянська ініціатива «МАНІПУЛЯЦІЯМ – НІ!».

Найсильнішу метафору, яка пояснює роль телебачення у наш час, час відеократії та інтернетократії, створив у ІV ст. до н.е. Платон. У сьомій книзі своєї праці «Республіка» він створив поетичну і багату алегорію.

Платон пише про печеру, куди не потрапляє світло, там сидять приковані ланцюгами люди. Вони у такому полоні з дитинства. За спиною у них горить вогонь. Між ними та вогнем – кам’яна стіна, на якій шахраї переміщують зроблені з дерева фігурки людей, звірів, речей. В’язні вже забули, як виглядає світ, і впевнені, що ці тіні є справжнім світом речей та людей. 

І ось раптом одному із них вдається визволитися з ланцюгів, він прямує до виходу і бачить реальний світ. У нього з’являється бажання допомогти друзям, розказати про цей світ. Але вони сприймають його вороже і вбивають як небезпечного божевільного. 

Платонові не давав спокою такий бік людської натури – замість яскравого світла та справжнього світу надавати перевагу фантастичному світу, театру тіней...

Сьогодні підводимо попередні підсумки «гріхам» сучасних маніпулятивних технологій, проти яких бореться наша Громадянська ініціатива «МАНІПУЛЯЦІЯМ – НІ!».

Маніпулятор для проведення у свідомість реципієнта своєї маніпулятивної установки обирає чи самостійно вчиняє певну дію, на прикладі якої може обгрунтувати свою позицію. 

Дії, на які посилається технолог – події, висловлювання, історичний процес – підбираються таким чином, щоб максимально повно і переконливо довести його об’єктивність та істинність інформаційної установки.

Прийом використання інформаційного приводу є широко відомий в рекламному середовищі як зразок використання технологій для збільшення реалізації товарів та послуг конкретного виробника чи постачальника (Смирнов С. Манипуляция сознанием-2. – М.: Эксмо: Алгоритм, 2009. – 528 с.). Метою цієї дії є не лише збільшення продажів, але й додаткове нагадування про себе заради більш ефективного проштовхування необхідної інформації. У маніпулятивних технологіях цей прийом використовується за таким самим принципом, але більш тонко і вміло. 

Отже, навички протидії маніпулятивним технологіям необхідно вдосконалювати для особистісної безпеки кожній людині, хоча це й вимагає певних зусиль. Для цього мають бути використані здоровий глузд, здатність критично оцінювати отримувану інформацію, логіка розуміння ситуації, знання основних механізмів маніпуляції свідомістю.

В інтересах громадськості мати нормальну та стійку психіку, а не викривлену маніпуляцією та деструктивним інформаційним впливом свідомість. Протидія руйнуванню суспільної свідомості є питанням національної безпеки.